річ


річ
I ре́чі, ж. (мн. ре́чі, -е́й).
1) Предмет, перев. хатнього вжитку, трудової діяльності і т. ін. || Будь-який предмет взагалі. || мн. Одяг, білизна, предмети особистого користування і спеціального призначення. Зимові речі. || мн. Предмети особистого користування, зібрані й запаковані для перевезення їх в інше місце. || мн. Предмети, що належать кому-небудь; майно. || Що-небудь їстівне. || Який-небудь предмет, що викликає захоплення. Речі першої потреби.
2) Явище дійсності, вияв або результат якої-небудь дії, діяльності; випадок, факт, подія. || Ситуація, становище, які склались у кого-небудь із чимсь. || у сполуч. з означ. Те, що для кого-небудь є важливим, має неабияке значення, становить певну цінність. || Те, що стосується якогось кола питань, пов'язане з ним. || Те, від чого залежить щось, потреба в чому-небудь. Звісна річ.
••

Стан рече́й — певна ситуація, що склалася на даному етапі, в даний момент.

3) Твір літератури, мистецтва, наукова книга.
4) Робота, справа і т. ін., якою займається або повинен займатися хто-небудь; діло. || Те, що безпосередньо стосується кого-небудь, входить у чиїсь обов'язки, є чиїмсь завданням. || мн. Вчинки, поведінка кого-небудь.
••

У тім-то й річ, що ... — уживається для наголошення, підкреслення того, що висловлюється.

До ре́чі — а) в потрібний момент, вчасно, до ладу; б) потрібний, своєчасний; в) так, як треба, вдало, влучно; г) (у знач. вставн. сл.) уживається для позначення побіжного зауваження, доповнення до щойно висловленого або у зв'язку з ним.

5) тільки мн., філос. Об'єктивний світ (предмети, явища), що існує поза свідомістю людини і діє на її свідомість.

II ре́чі, ж., розм.
1) Те саме, що мова 1-3).
2) Те, що вимовляє, говорить хто-небудь; чиїсь слова, вислови. || Розмова, бесіда між кимсь, розповідь про кого-, що-небудь.
••

Не об тім річ — уживається на позначення того, що чиєсь припущення не має жодного зв'язку з висловленим.

3) рідко. Публічний виступ, промова.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.